Підписатися на RSS

Психологічна он-лайн консультація

Гельштальт-терапія

Консультант Лариса Володимирівна Сафронова

Метою гельштальт-терапії є допомога людині у віднайденні самого себе, своєї аутентичності. Поняття аутентичності є метафорою та результатом психопрактики, пов'язаною з особливими хвилюваннями. Прагнення індивідуальності, цілісності, власної неповторності, унікальності особистості є головно особливістю гельшталь-терапії, яка відрізняє її від інших психотерапевтичних напрямків.

Гельшталь-терапія надає клієнту можливість відійти від соціально-унормованих і соціально-контрольованих почуттів до справжніх, відмовитися від стереотипів і кліше, відкритися новому досвіду.

Основне завдання гельштальт-терапевта полягає в тому щоб “вибити” клієнта зі звичної життєвої позиції, яка дозволяє йому ховатися від реальності, допомогти побачити все різноманіття життєвих виборів і стати вільним та відповідальним за своє життя. В гельштальт-терапії не має слова “повинен”, воно замінюється на “хочу”. Перше знімає відповідальність за вчинок, тому що людина робить щось під тиском обов'язку. Друге повертає людину до вільного вибору.

Пісочна психотерапія

Консультант Лариса Володимирівна Сафронова

Метод піскової терапії поки мало відомий в Україні, на противагу Росії й інших країнам, де він впевнено посів своє гідне місце серед різноманітних методів психологічної, психокорекційної та психотерапевтичної допомоги дітям, підліткам та дорослим. А ті, хто вже закінчив навчання за цим методом в Україні, успішно практикують його в різномантітних психологічних центрах, навчальних закладах, лікарнях, клініках тощо.

Цей метод являє собою одну з незвичайних технік аналітичного процесу, під час якого дитина (часто підліток, дорослий) будує власний світ у мініатюрі з піску і невеликих фігурок. Це метод, що має за собою цікаве минуле, перевірені часом основи теорії й техніки в сьогоденні та перспективне майбутнє. Дитина виражає на піску те, що спонтанно виникає протягом заняття.

У роботі використовується безліч мініатюрних фігур людей, тварин, дерев, будинків, автомобілів, мостів, релігійних символів і ще багато іншого. Така безліч фігур і матеріалів необхідна для того, щоб дати можливість дитині створювати власний світ.

Пісок - незвичайно приємний матеріал: коли ми занурюємо руки в сухий пісок, з'являється щось схоже на брижі на воді. Ми можемо також переносити пісок, створювати тонкі форми, вітер і пісок у сукупності викликають образи пустелі. Змішаний із водою, пісок стає більше темним і здобуває властивості землі. Пісок стає стійким і йому можна додати форму. Так ми можемо створювати ландшафти або тривимірні структури всіх видів. Можна сказати, що дитині на годину надається невідомий Всесвіт, усередині якого вона може створювати свій індивідуальний світ. Дитина не може нам розповісти про свої проблеми як дорослий, але вона може зробити це за допомогою піскових картин.

Цей метод можна використовувати в роботі з дітьми від трьох років (а також, як один із етапів у роботі з підлітками і дорослими), з наступним спектром проблем:

  • різні форми порушень поведінки;
  • проблеми у взаєминах із дорослими (батьками, вихователями, вчителями) й однолітками;
  • психосоматичні захворювання;
  • підвищена тривожність, страхи;
  • складності, пов'язані зі змінами в сім'ї (розлучення, поява молодшої дитини, і т.д.) і в соціальних ситуаціях (дитячий садок, школа);
  • неврози.

Арт-терапія

Консультант Лариса Леонідівна Васильєва

У системі різних форм психотерапії мистецтво арт-терапії розглядається як сукупність психологічних методів впливу, застосованих у контексті образотворчої діяльності особистості і психотерапевтичних відносин, які використовуються з метою лікування, психокорекції, психопрофілактики, реабілітації і тренінгу.

Арт-терапія дає можливість раннього виявлення людей групи ризику, розвитку емоційних і поведінкових порушень. Її застосовують під час програм раннього втручання, а також для підвищення ефективності лікувально-реабілітаційних заходів. Впровадження арт-терапії в освіту сприяє розвитку різних психічних властивостей і якостей особистостей, які мають велике значення для її успішної психо-соціальної адаптації.

Психолого-педагогічний супровід розвитку особистості з синдромом дефіциту уваги з гіперактивністю

Консультант Лариса Володимирівна Сафронова

Синдром дефіциту уваги з гіперактивністю — одна з найбільш частих причин звернення за психологічною допомогою в дитячому віці. Але йому приділяється велика увага лише після вступу дитини до школи, коли виявляються шкільна дезадаптація та погана успішність. Таким чином, вивчення дітей із синдромом дефіциту уваги з гіперактивністю має важливе значення для психолого-педагогічної практики як у молодшому шкільному, так і в дошкільному віці. Рання діагностика і корекція мають орієнтуватися на дошкільний вік (5 років). Дотримуватися треба системного підходу, розглядаючи проблеми розвитку дитини в комплексі з проблемами в сім'ї, в колективі однолітків і дорослих, що супроводжують розвиток дитини. Він має спиратися на сужетно-рольові ігри, методи ігрової терапії, поведінкового тренінгу, концепції орієнтувальної діяльності та планомірно-поетапного формування діяльності.

Психологічна допомога у кризових ситуаціях

Консультант Олена Сергіївна Дроботун

Кризова психологія та психотерапія — відносно нові, але такі сфери психологічної практики, що інтенсивно розвиваються. Криза як поворотний пункт людської долі, в якому руйнуються самі основи майбутнього життя, а нових ще не існує, потребує особливого підходу та специфічних форм допомоги людині, яка її переживає. На щастя, більшість людей можуть подолати кризу самостійно. Тому завдання психолога полягає передусім у тому, щоб виявити та активізувати потенційні можливості подолання кризового стану.

Психологічна адаптація першокурсників до навчаня у ВНЗ

Консультант Людмила Анатоліївна Опанасенко

СУТНІСТЬ ПСИХОЛОГІЧНОГО СУПРОВОДУ СТУДЕНТІВ ПЕРШОГО КУРСУ

2008-2009 н.р.

Зважаючи на результати психологічного тестування абітурієнтів 2008 р., пропонується система заходів психологічного супроводу студентів-першокурсників, яка складається з таких структурних компонентів:

  • проведення заходів, які сприяють полегшенню процесу адаптації студентів І курсу до навчального середовища (кураторські години, спрямовані на знайомство студентів із системою освіти у ВНЗ, викладачами, одногрупниками; культурно-масові заходи, присвячені першокурсникам і т.д.);
  • проведення анкетування студентів для конкретизації загальних відомостей про першокурсника, його захоплення та бажання брати участь у творчих об'єднаннях і спортивних секціях інституту;
  • організація і проведення тренінгів "Прекрасний світ навколо" (спрямований на емоційну стабілізацію), "Я можу все!" (формування впевненості у собі);
  • використання ігрових технологій для формування дружніх взаємовідносин між студентами-одногрупниками, розвитку комунікативних, ораторських, організаторських здібностей, формування лідерських тенденцій, розвитку творчих нахилів першокурсників;
  • організація і проведення науково-дослідної діяльності студентів, спрямованої на формування продуктивних інтелектуальних процесів (розвиток процесів аналізу, синтезу; уміння спостерігати, зіставляти; уміння актуалізовувати вищі форми мисленнєвої діяльності);
  • проведення індивідуальної та групової роботи зі студентами І курсу, спрямованої на формування професійних якостей, згідно обраній спеціальності (бесіди, консультації, анкетування, тестування, тренінгові технології, ігрові технології, вправи).
Загальні поради студентам щодо інтеграції

Не очікуйте опіки, а розраховуйте на дружню підтримку оточуючих, яка надасть Вам відчуття рівності, потрібності та незалежності, тому:

  • Зверніться по допомогу для того, щоб вільно орієнтуватися в університетському містечку.
  • Не допускайте зайвої опіки, намагайтесь стати самостійним в обслуговуванні.
  • Прагніть виконувати посильну і цікаву роботу, але вимагайте забезпечення необхідними предметами та пристроями, підтримуйте охайність і порядок на робочому місці.
  • Не уникайте тих, хто готовий прийти Вам на допомогу.
  • Активніше добивайтесь отримання потрібної Вам інформації та нових знань.
  • Не створюйте емоційну напругу у відносинах із одногрупниками, намагайтесь завжди бути приязним і доброзичливим.
  • Не зловживайте своїм становищем, бережіть свою людську гідність.
  • Змістовно проводьте свій вільний час із іншими студентами, набувайте хороших друзів.
  • Будьте оптимістом, вірте у свої можливості і пам'ятайте, що Ви потрібні іншим людям.

Якщо у Вас виникли проблеми у навчанні, Вам слід:

  • Дати викладачу можливість допомогти Вам.
  • Залучити викладача до процесу розв'язання проблеми, якщо немає конкретного способу її розв'язання без його участі.
  • Впевнено відстоювати свою точку зору, але з повагою і ввічливо ставитись до викладача.
  • Звернути увагу викладача на позитивні моменти, на те, що Ви засвоїли на його лекціях, а не жалітися на свої проблеми.
  • Зрозуміти, що викладач більше зацікавлений в успішності Вашого навчання, аніж у виставленні поганої оцінки. Ваше бажання вчитись є найкращим стимулом для отримання допомоги від викладача.

Вам не слід:

  • Публічно висловлювати свою розлюченість, різку незгоду. Ні в якому разі не тисніть на викладача.
  • Плакати, благати викладача про зниження вимог.
  • Зловживати виразом: «Ви зобов'язані...».
  • Висловлювати нерозумні або занадто обтяжливі прохання.
  • Висувати вимоги до викладача щодо додаткового використання його часу.

Поради студентам щодо роботи в аудиторії

  • Не бійтеся відвертого спілкування з викладачем щодо Ваших проблем. Поясніть, що Він може зробити як викладач для кращого засвоєння Вами матеріалу.
  • Якщо Ви відчуваєте, що можете виконати завдання іншим чином, поясніть викладачу, як саме можете це зробити. Наприклад, якщо Ви маєте вади зору чи ДЦП, Ви маєте право замість виконання контрольної роботи у письмовому вигляді виконати її в альтернативному (електронному) форматі.
  • Попросіть викладача забезпечити Вас детальним планом та опорним конспектом навчального курсу, при цьому якщо матеріали Вам потрібні в альтернативному форматі, повідомте його завчасно, ще до початку занять.
  • Пам'ятайте, що Ви маєте право вибирати зручні місця в аудиторії.
  • Просіть Викладача записувати на дошці чи виводити на екран завдання, терміни та ключові фрази, а також заздалегідь оголошувати письмові завдання та список додаткових джерел інформації.
  • Сміливіше відповідайте на запитання, беріть участь в обговоренні - це допоможе Вам пов'язати нову інформацію з тим, що Ви вже знаєте.
  • При виникненні непорозумінь користуйтесь послугами відділів, які опікуються студентами з інвалідністю.

Поради щодо написання контрольних, екзаменаційних робіт

  • Намагайтесь заздалегідь отримати питання до іспиту, з яких було б зрозуміло, який матеріал винесено на іспит і в якій формі він буде проходити. З'ясуйте, які у викладача вимоги до відповіді на «відмінно».
  • Отримайте дозвіл користуватися під час іспиту простими засобами: калькуляторами, чернетками, словниками для перекладу та перевірки правопису.
  • Попросіть збільшити, за потребою, час написання контрольної чи екзаменаційної роботи.
  • Не соромтеся спитати дозволу записати свої відповіді на аудіокасету.
  • Обговоріть з викладачем, в якій формі Вам буде зручніше виконувати специфічні аспекти стажування (практики). Спробуйте посильні завдання під час практики замість автоматичної заміни її на виконання альтернативних завдань.

Психологічний супровід навчання у ВНЗ осіб із обмеженими можливостями

Консультант Олена Сергіївна Дроботун

І. Загальні теоретичні засади психологічного супроводу студентів-інвалідів, які навчаються на 1 курсі

  1. Сутність психологічного супроводу студентів-інвалідів І курсу та його значення
  2. Психолого-педагогічні мови успішної адаптації інвалідів до навчання у ВНЗ

II. Зміст соціально-психологічної роботи зі студентами-інвалідами І курсу

III. Загальні поради студентам-першокурсникам щодо інтеграції

IV. Результати досліджень

Сутність психологічного супроводу студентів-інвалідів І курсу та його значення

Інвалідність є соціальним явищем, уникнути якого не може жодне суспільство, і кожна держава. Важливою проблемою для студентів-першокурсників із особливими потребами є їх інтеграція у колектив студентів та пристосування оточуючого середовища до їх потреб. Інтеграція інвалідів у соціальне середовище, підвищення їх конкурентоспроможності на ринку праці передбачає організацію роботи з соціально-психологічної реабілітації дітей-інвалідів, психологічної підтримки і в навчальних закладах.

Інклюзія студента з інвалідністю в інтегроване освітнє середовище вимагає досить тривалого періоду адаптації. Перш за все, їм потрібно:

  • інтегруватися у навчальний процес з його режимом, формами навчання, системою контролю знань,
  • ознайомитися зі структурою інституту, його традиціями,
  • "вписатися" у життя факультету, у колектив студентської групи;
  • пристосувати до ритму інститутського життя і навчання свій організм, підтримуючи його працездатність, розкрити свої здібності і таланти.

Багатьом студентам із функціональними обмеженнями в інституті не вистачає достатньої уваги та підтримки з боку викладачів через те, що вони не вважають за потрібне повідомляти когось про свою ваду, якщо це не буде впливати на їхні успіхи у навчанні та виконання їхніх обов'язків. Можливо, деякі занадто гостро сприймають інвалідність і не хочуть, щоб через їхню ваду навішували ярлики. Такі студенти можуть вважати, що впораються самостійно, чи просто не знають про послуги, які пропонує для них інститут. Деякі студенти з інвалідністю, можливо, покладаються на методи, що їм допомагали до цього часу. Але, оскільки темп навчання в університеті швидший, ніж у школі, і доводиться виконувати більшу кількість завдань високої складності, додаткова допомога таким студентам, безумовно, знадобиться.

Психологічний супровід студентів із особливими потребами це:

  1. Підвищення психологічної культури всіх учасників навчально-виховного процесу - студентів, викладачів, педагогічної громадськості.
  2. Соціально-психологічна діагностика, моніторинг особистісного розвитку і соціальної ситуації розвитку студентів, прогнозування змін освітньої ситуації та визначення її основних тенденцій.
  3. Проектування і соціально-психологічна корекція розвитку студентів у навчально-виховному процесі.
  4. Соціально-психологічна і педагогічна реабілітація дітей із особливими потребами.
  5. Консультативно-методична допомога всім учасникам навчально-виховного процесу.

Психолого-педагогічні мови успішної адаптації інвалідів до навчання у ВНЗ

Найважливішим для студентської молоді з числа інвалідів є період адаптації до умов навчання у вищому навчальному закладі, набуття нового статусу, засвоєння нових соціальних ролей. Тому важливим є не стільки зміст процесу освіти, скільки створення певних психолого-педагогічних умов, які б полегшували процес навчання, тобто:

  • забезпечення особливого підходу до студентів із особливими потребами, який повинен ураховувати специфіку хвороби, вади, патологічного стану, психологічної чи соціальної проблеми, з якими може зустрітися інвалід у повсякденному житті; темп викладання дисциплін має бути достатньо повільним, гнучким, „м'яким", пристосованим до потреб інвалідів; навчальне навантаження повинно регулюватись залежно від ступеня інвалідності;
  • процес виховання потребує більшої уваги, відповідальності, розуміння й освіченості. Люди з особливими потребами повинні бути оточені любов'ю, ласкою, турботою. Не можна допускати приниження особистості. Потрібно зважати на їх труднощі у навчанні, допомогти їм отримати інформацію іншими засобами (якщо звичайні засоби недостатні), треба навчити дитину жити з її вадою і дати їй можливість зрозуміти, що вона - така сама, як інші діти;
  • забезпечення рівних можливостей для участі в загальноуніверситетських заходах (забезпечення транспортом, допоміжними засобами, волонтерами); підвищення загального культурного рівня студентства у напрямі виховання співчутливого, поважного, емпатійного ставлення до студентів із особливими потребами, розуміння їхніх життєвих проблем;
  • не нагадувати й не акцентувати увагу на функціональних обмеженнях, зрозуміти внутрішній світ людини; навчити людину жити з вадою і водночас бути адекватною, щасливою всупереч ваді.

Процес адаптації є взаємозумовленим, тому не тільки інваліди повинні розвивати в собі якості соціалізованої особистості, активно включатись у життя групи, колективу, але й група повинна пройти шлях адаптації до особливих потреб інваліда у навчанні, з розумінням сприймати його становище, виявляти активну життєву позицію, включатися в інтеграційні процеси. Навчально-виховний процес повинен розглядати особистість як фокус системи соціально-педагогічного впливу, як початковий і кінцевий пункти багатогранного процесу соціалізації.

Спілкування - основа взаємовідносин між людьми, і труднощі у стосунках із колективом можуть відчувати не тільки інваліди. Характер взаємин, їх стиль, загальний тон спілкування залежать від психологічного мікроклімату, в якому проходить процес навчання. Такі психолого-педагогічні умови перешкоджають виникненню ефекту „гидкого каченяти", коли перевага у взаєминах віддається „сильнішому". Студенти з особливими потребами сприймаються більшістю як розумні, кмітливі, зацікавлені процесом навчання, такі, що прагнуть допомогти за складних ситуацій.

Психолого-педагогічний досвід роботи зі студентами-інвалідами доводить, що люди, які мають особливі потреби, не відчувають себе неповноцінними, а, навпаки, в умовах університетської освіти розкриваються як особистості. З-поміж них багато творчих людей, зрілих, здатних зрозуміти інших, і вони швидко знаходять собі друзів. Якщо у групі сформувалася дружня і рівноправна атмосфера, інвалід ніби „забуває" про свою ваду, перестає порівнювати себе з іншими.

Кiлькiсть переглядiв: 917

Коментарi

Для того, щоб залишити коментар на сайті, залогіньтеся або зареєструйтеся, будь ласка.